- Отримала листа зі Штатів..
– І що там пишуть?
- Що їдять саму тільки їжу з консервів!
Безкінечні шеренги ресторанчиків на відкритих терасах з великими порціями і крикливими відвідувачами, католицькі школи і паломництва шляхами Цезаря, вишукана публіка оперних вистав і переповнені задимлені зали кінотеатрів з видовищними фільмами про Римську Імперію…
Хаотичний світ спогадів Фелліні про його знайомство з вічним містом складає безсюжетну канву фільму “Рим” (1972), який незважаючи на відсутність цілісності і мало вираженого характеру центрального героя, став найкращим портретом міста, відомого своєю незакомплексованістю і водночас побожністю.
В фільмі є також напівдокументальні епізоди за участю самого режисера, який проводить зйомки, і неохоче спілкується з молодими людьми, стурбованими політичними питаннями. Фелліні завершує розмову словами “Людина повинна залишатись вірною своїй природі” і веде глядача далі заплутаними стежками своєї емоційної пам’яті.
Нижче можна переглянути одну зі сцен фільму про показ моди для священиків, повну саркастичного гумору у фірмовому стилі італійського режисера:
